CANactions
Роби те, що можеш, з тим, що маєш, де б ти не був!
Інтерв'ю з Фані Костуру
Роби те, що можеш, з тим, що маєш, де б ти не був!
Інтерв'ю з Фані Костуру
Фані Костуру — архітектор, урбаніст та викладач. Напередодні лекції в рамках Публічної Програми вона поділилась з CANactions своїми враженнями та спостереженнями від навчання та роботи в відомих освітніх інституціях багатьох країн світу, а також дала кілька корисних порад щодо організації ефективної наукової роботи.
CANactions: Ви працюєте архітектором, міським дизайнером та дослідником. Це три різні сфери діяльності, з різними обов'язками. Яка з них має найбільше значення для вас і чому?

Фані: Я не думаю, що ці сфери діяльності дуже відрізняються. Дослідження є невід'ємною частиною процесу проектування чи то будівель, міст або регіонів. Вони - інформаційна основа для критичного мислення та прийняття рішень, яка надає необхідні інструменти та ідеї для цього.

У вас вражаюче резюме і ви взяли участь у багатьох різних проектах по всьому світу. Як вам вдалося досягти всього цього у такому молодому віці і координувати все це?

Я вважаю, що молодим та не дуже досвідченим професіоналам легше завоювати видимість у світі глобалізованих ЗМІ та цифрової писемності. Водночас важче створити щось довгострокове, оскільки молода архітектура стає менш тривалою, проте більш тактичною, скромнішою та міждисциплінарною. У цьому контексті потрібно бути готовим працювати, пристосовуватися до змін, використовувати можливості, бути відкритими для співпраці та запозичення досвіду інших. Трохи везіння також стане в нагоді.
Пропозиція про нове поселення в передмісті Ріо-де-Жанейро для малозабезпечених груп населення згідно з федеральною масовою житловою програмою Бразилії `Minha Casa, Minha Vida'. У співпраці з Valeria Erasmo, Apostolis Tsikas та Gerhard Ungersböck.
Ви навчались і працювали у різних країнах. В чому полягає різниця між їхніми підходами до організації архітектурної освіти?

Різні країни дотримуються різних підходів до архітектури та архітектурної освіти. Я можу говорити лише про Грецію, Швейцарію, Великобританію та США, з якими так чи інакше пов'язаний мій досвід.

Наприклад, студенти, які закінчують архітектурні школи в Греції (в моєму випадку NTUA), отримують міцний фундамент у широкому діапазоні проектів. Швейцарські інституції, зокрема ETH Zurich, зосереджуються на інженерному аспекті архітектури і навчають вас архітектурі високої якості; це також дивовижний трамплін для кар'єрного зростання. Проте обидва підходи можуть виглядати досить консервативними у порівнянні з міждисциплінарними підходами Великобританії та США. У Бостоні, наприклад, де я працювала протягом кількох місяців, я бачила, що найкращі школи, такі як MIT та Harvard, не конкурують, а працюють разом та задіяні у багатьох спільних проектах. Їх навчальні програми були відкритими та гнучкими, а не фіксованими та визначеними заздалегідь. Не кажучи вже про те, що після шести років у Лондоні та, насамперед, у The Bartlett, мої концептуальні горизонти щодо освіти та дизайну значно розширилися. Важливо, що там заохочуються розвиток себе як особистості та власних навичок і вмінь. Звичайно, все це базується на моєму особистому і дуже обмеженому досвіді. Крім того, те, що кожна людина отримує від освіти, залежить від багатьох суб'єктивних факторів.

Що з цього варто застосовувати в Україні?

Різноманітність, відкритість та міждисциплінарність Великобританії можуть стати гарним додатком до традиційного освітнього підходу в Україні.
Пропозиція про нове поселення в передмісті Ріо-де-Жанейро для малозабезпечених груп населення згідно з федеральною масовою житловою програмою Бразилії `Minha Casa, Minha Vida'. У співпраці з Valeria Erasmo, Apostolis Tsikas та Gerhard Ungersböck.
Які важливі навички потрібні аспірантам (або кандидатам до аспірантури) для досягнення успіху в роботі над дослідженням?

Наукова робота - це набагато більше, ніж просто дослідження та письменництво. Вона вимагає великої відданості, розумової стійкості, дисципліни, рішучості та пристрасті до того, що ви робите. І це подорож не тільки інтелектуальна, а й емоційна. Під час неї ви відкриваєте багато нового про себе і спостерігаєте таке зростання, якого навіть не очікували. Це важливі якості, які допомагають людині стати кваліфікованим незалежним дослідником. І хоча здобуття наукового ступеня - це самотній процес, для успіху в ньому необхідні гарні відносини з вашим керівником та консультантом.

Які питання стають все більш актуальними в сьогоднішньому архітектурному дискурсі?

Я думаю, що очевидним є те, що сьогодні речі є набагато складнішими, ніж те, як архітектори уявляли їх собі в минулому, і використання лише просторових підходів може стати небезпечно спрощеним досвідом. Зокрема, досягнення у сфері інформаційних технологій дали значно більшу владу людині - не обов'язково архітектору - тому не дивно, що сьогодні зростає інтерес саме до низових систем, нових морфологій, глобальних дій та організацій. Тим не менш, ми все ще намагаємося повністю зрозуміти всі дивовижні моделі і процеси, які розгортаються знизу вгору, не кажучи вже про те, щоб передбачити і спрогнозувати їх зміни в майбутньому.

Хто найбільше вплинув на вашу роботу дотепер?

Мені дуже пощастило, що я зустріла на своєму шляху чудових людей - професорів, колег, студентів і дорогих друзів, без яких я не була би тою, ким я є сьогодні, і я надзвичайно вдячна їм за це. Я відчуваю, що особливої уваги заслуговує Леонард Штрайх, який був добрим, неймовірним та уважним наставником під час та навіть після мого перебування в ETH Zurich.

Що б ви порадили молодим архітекторам?

Я не впевнена, що можу давати такі поради, адже я сама перебуваю лише на початку власної кар'єри. Але що б я порадила комусь молодше за мене - працювати старанно та цілеспрямовано, продовжувати робити те, що любиш і відчувати пристрасть до цього. Перефразовуючи цитату Теодора Рузвельта, «роби, що можеш, з тим, що маєш, де б ти не був!»
Текст: Олена Возняк